Хтось заперечить: ” Такого не може бути “. Але може бути навіть таке, яке в жодному разі не має бути. Проте знахідка засвідчує, що може. Дрогобицький краєзнавець Володимир Садовий у Самборі придбав стару парасолю, якій понад сто років. Вона в чудовому стані, нею навіть не користувалися. Немовби чекала на Садового. Цікавим є і те, що виготовлено парасолю в Дрогобичі за найкращими віденськими зразками в одній із дрібних ремісничих майстерень, яких тоді було в місті багато.
Парасоля – у спеціальному картонному футлярі завдовжки 93 см, сама ж має 86 см. Ручка – гарна , дерев’яна, різьблена. Напис на футлярі польською мово: ” Дрогобич, Д.Гоффнер, тел. 111 “. Нам вдалося з’ясувати, що на початку 1920-х років Д.Гоффнер був власником крамниці у Великому Ринку під №22( зараз №20 ), номер телефону той самий -111.
Ця знахідка дуже важлива для Дрогобича, бо таких парасоль нема в жодному музеї. Можливо, такою парасолею користувався сам Франко. Згідно з легендою, вона насправді й належить нашому славному землякові. Іван Франко купив цю парасолю в Дрогобичі приблизно на початку 1900-х років. Зайшов у винарню Вишневського, у якій продавали неперевершені угорські вина, і спеціально залишив її там, щоб перевірити продавця та відвідувачів на добропорядність. Позаяк був знаною особистістю, думав, що парасолю повернуть йому відразу, вибіжать і скажуть: ” Пане Франко, Ви щось забули “. Зараз не можемо сказати, чому ніхто не вибіг за ним ? Можливо, парасоля залишилася у власника крамниці, який сподівався, що клієнт повернеться за пропажею. Франко не міг цього зробити, адже жив у Львові. Потім вона як Франкова реліквія міняла власника.
Та хоч би що там було, парасоля збереглася і стала унікальною та дорогою річчю для Дрогобича. Якраз під його, але вже бронзовою парасолею ховаються закохані молодята від дощу у Великому Ринку біля ратуші. Ось така легенда, але парасоля – реальна!
Петро Сов’як, газета ” Франковий край ” 9 жовтня 2020 №27 (347)