Фотопластини були попередниками фотоплівки як цільового носія у фотографії. Для отримання знімків скляні пластини покривали світлочутливими емульсіями із солей срібла. Така форма фотографічного матеріалу майже повністю зникла зі споживчого ринку в перші роки XX століття, коли був представлений зручніший та менш крихкий тип фотоматеріалу — фотоплівка. Проте фотопластинки все ще використовувалися в деяких фотографічних працях до 1970-х, а також широко застосовувалися професійними астрономічними спільнотами — аж до 1990-х років.Такі фотопластини реагують лише на ~2% отримуваного світла. Скляні пластинки були набагато кращими за фотоплівку при застосуванні для виконання знімків у науково-дослідних цілях, оскільки вони були надзвичайно стійкі та менш піддатливі до вигинів або викривлень, особливо у великоформатних камерах для виконання фотографій із широким полем огляду.
Спершу для роботи з фотопластинами використовувався дуже незручний вологий колодієвий процес, який був замінений пізніше, наприкінці XIX століття, працею із желатиновими сухими пластинами.
Цікаво! що декілька важливих галузей астрофотографії, таких як астрономічна спектроскопія та астрометрія, вимагають більшої просторової стабільності, аніж це могла забезпечити будь-яка фотоплівка, тож у цих галузях продовжували використовуватися фотопластини, аж доки цифрова фотографія не розвинулася до рівня, який дозволив цілковито замінити фотохімічну фотографію у цих цілях.