У більшості країн Європи, зокрема в Україні, День Святого Миколая традиційно відзначається 6 грудня ( 19 грудня за юліанським календарем ) у день вшанування пам’яті Миколая Чудотворця, єпископа Мирлікійського. Вранці цього дня діти, які були ввічливими протягом року, знаходять подарунки, заховані під подушкою або в заздалегідь заготовленій шкарпетці.
Святий Миколай вважається реальною історичною постаттю. Відомо, що він народився наприкінці ІІІ ст. н.е. (приблизно між 270 і 277 роками), а помер 6 грудня 352 року (за іншими джерелами, 342 року). Тож саме 6 грудня відзначають день його пам’яті (за юліанським календарем – 19 грудня). Рідне місто Миколая – Міри Лікійські (саме тому його ще називають Миколаєм Мірлікійським) знаходилося в Лікії (історичній області у Греції), яка на час його народження перебувала у складі Римської імперії (нині ці землі належать Туреччині). У цьому регіоні Миколай прожив фактично все своє життя, досить насичене й діяльне: він багато подорожував і допомагав людям, нікому не відмовляючи. Як стверджують писемні джерела, він «творив дива», зокрема рятував потопельників, воскрешав мертвих, за що по смерті був віднесений до лику святих. Він брав активну участь у житті тогочасної християнської спільноти й досить швидко став єпископом.
Святому Миколаєві приписується чимало різноманітних обов’язків. Він вважається заступником не лише дітей, а й деяких категорій дорослих, передусім моряків (невипадково його називають також Миколою Мокрим і дуже шанують у Греції, Нідерландах та інших морських країнах), пекарів (передусім тих, які випікають хліб) і, як не дивно, крадіїв. Та в контексті зимового циклу свят ця фігура асоціюється з різдвяною атмосферою, дітьми та подарунками. Стосовно дітей, здається, все зрозуміло: за переказами, Святий Миколай повернув до життя трьох убитих дітей. Але подарунковий елемент бере початок із зовсім недитячої історії. За легендою, в одній місцевості з Миколаєм мешкав зубожілий чоловік, який колись був дуже заможним. Він мав трьох доньок, яких не брали заміж, бо він не міг дати їм посагу. Батько був у страшному розпачі і навіть подумував зробити з них повій, але ця історія дійшла до Святого Миколая, котрий вирішив таємно допомогти родині. Три ночі поспіль він залишав у їхній оселі по одному капшуку із золотом. У першу і другу ніч кидав подарунок у вікно, на третю ніч, аби уникнути викриття, підкинув подарунок через димар. Звідси й походить розповідь про те, що Санта Клаус потрапляє до приміщень через дах, та традиція викладати різдвяні подарунки біля комина. Історія ж про родину з трьома доньками мала продовження: батько дізнався про особу благодійника і прийшов подякувати Миколаєві, на що той відповів, що він є лиш інструментом у руках Божих.
матеріал статті частково : https://www.nas.gov.ua/EN/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=7278
