Моно́кль (фр. monocle, з дав.грец. μόνος — «один» і лат. oculus — «око») — один з видів оптичних приладів для корекції або поліпшення зору. Складається з лінзи, як правило з оправою, до якої може бути прикріплений ланцюжок для закріплення на одязі, щоб уникнути втрати монокля. Монокль носився в кишені жилета. Для використання він вставлявся в очну западину і затискався між бровою і щокою.
Монокль як оптичний прилад був винайдений в XIV столітті. Спочатку він являв собою лінзу, закріплену на довгій ручці, яка трималася над текстом або перед очима. У XVI столітті ручка монокля втратила свою функцію, оскільки набуло поширення затискання монокля за допомогою м’язів обличчя.
Як популярний оптичний аксесуар монокль увійшов у моду одночасно з пенсне, у другій половині XIX століття, і був масовим предметом носіння на обличчі до Першої Світової війни. Монокль як правило носився чоловіками і особливу популярність мав серед гвардійських офіцерів, особливо німецьких. У німецькій армії звичка до моноклю проіснувала ще кілька десятиліть, і зберігалася серед офіцерів старої імперської школи до кінця Другої Світової війни.
на фото Гуго Шперрле – генерал – фельдмаршал Німеччини 1940 рік Люфтваффе
