Ве́нзель (від пол. węzeɫ — «вузол») — пов’язані між собою або перевиті в малюнок початкові літери власних імен. Відрізнюється від монограми ускладненим переплетенням ініціалів, додаванням до них різних прикрас, візерунків і примхливістю рисунка. Якщо літери належать одній особі, то вензель вважається простим, якщо кільком — то складним. Він може бути прикрашений короною, вінком тощо.
Вензель походить від монограми і фактично є не що інше, як каліграфічно виконана монограма. В такому вигляді може використовуватись і для печаток, і для ювелірних виробів, і як рослинний малюнок в садово-парковому мистецтві, при створенні партерів.
Монограми пов’язані з розповсюдженням абеток і письменністю. На монетах Стародавньої Греції монограми відомі з 350 року до н. е. Наприклад, монограма на монетах античного міста Ахайя була створена з двох перших літер назви міста — альфа (Α) та хи (Χ). Використовували монограми і в Стародавньому Римі. Відомі монограми на пам’ятних медалях доби римських імператорів Траяна — Деция.
Особливою сторінкою побутування монограм стала історія західноєвропейського мистецтва. Монограми почали широко використовувати митці Німеччини в добу пізньої готики, бо в німецьких князівствах мав поширення звичай ставити позначки володаря на коштовні речі. Звичай визнавався і був підтриманий навіть офіційним судом, що тільки сприяло його популяризації. Традиція створення знаків володаря стала підґрунтям як для появи нових монограм, так і для виникнення екслібрису, особливого різновиду володарчого знаку на рукописній книзі чи друкарському виданні. На озброєння були узяті монограми і німецькомовними граверами та малювальниками. Особливо вдалою була монограма художника Альбрехта Дюрера, створена з двох перших літер його імені та прізвища. Деякі з монограм Дюрер ускладнював роком створення гравюри («Адам і Єва» 1504, «Лицар, Диявол і Смерть» 1513, «Келія Св. Єроніма» 1514).
