Український визвольний рух у 30-х, 40-х і 50-х роках минулого століття став значним етапом українського державотворення. І якщо про його політичну структуру — Організацію українських націоналістів та військову — Українську повстанську армію сказано багато, то економічна складова згадується рідше. Однак весь цей час на значній території України, де діяла УПА тривав обмін товарами, їх виробництво та збір коштів на військову діяльність. І мало хто знає, що УПА випускали власні цінні папери — бофони.
“Бофони — це скорочення від словосполучення “бойовий фонд”. Такий собі грошовий документ, своєрідна квитанція, яким користувалося українське підпілля. Бофони були фіксованих номіналів із національною символікою та символікою ОУН і УПА. Ними українські повстанці розраховувалися із населенням за харчі, одяг, інші речі, що були необхідні для ведення війни. Іноді — за добровільно внесені готівкові кошти.Вони на кожному етапі несли певне смислове навантаження. Бофон — це грошові документи з написами “бойовий”, “національний”, “революційний”, “визвольний” фонд, з номіналами в рублях, злотих, німецьких марках, які уповноважені особи підпілля видавали за добровільно внесені, реквізовані, конфісковані кошти, продукти харчування, медикаменти.
В оунівських документах такого терміну, як “бофон” немає. Там є “бефон”, “біфон”. У різних регіонах України його по-різному називали. Можливо, називали, не розуміючи самого значення у народі, і так воно потрапило в оунівські документи. Потім термін увійшов у наукову літературу як бойовий фонд.Вони звучать по-різному в різних регіонах нашої країни. Наприклад, в історичному регіоні Галичина вони інколи звучать як “бефони” та “бофони”, а на Волині та Поліссі їх називають “біфони”. Але загальнопоширена назва — саме “бофон”.
Це була не грошова одиниця, а білети на повернення грошей. Квитанції віддавалися селянам, коли вони могли забезпечити повстанську групу ресурсами, зокрема їжею. Повстанці переконували місцеве населення, що після перемоги Українського руху опору і створення самостійної держави за бофонами будуть повернуті гроші, за які купувалися ці продукти.
Цікава географія поширення бофонів. Вони ходили не лише в певних регіонах України, де вела боротьбу Українська повстанська армія, а й в Білорусі та навіть у деяких країнах Європи.
Бофони також використовувалися в ідейно-пропагандистській діяльності ОУН, тому що виразні зображення талановитих художників на бофонах давали символи боротьби — тризуб, повстанці з гвинтівками та танками тощо. Оунівцями вони нерідко оцінювалися як плакати малого формату. Щодо художньої вартості бофонів, до їх виготовлення у багатьох випадках були причетні відомі українські художники, зокрема Яків Гніздовський, Петро Обаль, Ніл Хасевич. Тобто бофони з художньої та геральдичної точки зору документують хід боротьби.
Саме тому бофони стали своєрідною протестною валютою радянських таборів. Українці, які потрапили у полон і через це були відправлені на каторгу в Сибір, виготовляли бофони з того, що було під руками. На них розміщували карикатури на радянську систему, портрети провідників ОУН та героїв УПА, привітання з християнськими святами. Тобто зміст зображень був спрямований проти репресивної машини СРСР. За обіг та зберігання таких грошових знаків адміністрація табору карала карцером, збільшенням тюремного строку чи навіть смертю.
