Сфрагістика (грец. σφραγίδα — печатка), також сіґілографія (лат. syhyllum — печатка), охоплює печаткове мистецтво (виготовлення печаток), печаткове право (правні норми вжитку печаток), печаткознавство (наука про печатки).Печаткове мистецтво з’явилося вперше в Єгипті й Вавилоні, від них перебрали його греки й римляни, далі воно перейшло на територію сучасної України, до скіфів, сарматів, антів, готів тощо. Печаткове право було впорядковане за ранньої доби Київської Русі. Печаткознавство почалося, ще в XIII столітті на землях сучасної Німеччини.
Термін «печатка» охоплює два поняття:
- прилад (камінний, металевий тощо) до витискування чи прикладання (т. зв. матриця);
- відтиск (на металі, воску тощо) або відбитка мастилом (на пергаменті, папері тощо).
У XIX сторіччі з’явився «штемпель» (укр. Печатка), виготовлений з гуми, який залишає не рельєфне зображення, а лише відтиск, подібний до друкованого. Приблизно до XII століття печатки були однобічними й прикладними, а згодом переважно двобічні (лицевий та зворотній боки) й привісні. Найдавніші згадки про давню українську печатку можна помітити в літописах: «Ношаху сли печати злати, а гостье сребрени» (договір князя Ігоря Рюриковича з греками 945 року; печатки послів були золотими, а купців — срібними) і «Написахом на харатья сей й своими печатьми запечатахом» (договір князя Святослава Ігоревича з греками 971 року).
Пло́мба (нім. Plombe від лат. plumbum — «свинець»[1]) — різновид свинцевої (або з іншого матеріалу) печатки, що прикріплюється до товарів або дверей запечатуваних приміщень, контейнерів та ін. У митному праві один із засобів митного забезпечення. Для накладання пломб зазвичай використовують пломбіратори.
Пломбування (опломбування) — накладення пломб з метою контролю доступу до об’єкта, захисту його від несанкціонованого втручання.
Матеріал взято з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
На фото старовинні печатки кінця 19 ст поч. 20 ст знайдені в місті Дрогобичі