Бориславські «олов’яні монети» ХІХ ст. – замінники реальних грошей.

 « Нафтова гарячка у Бориславі, яка охопила цей край у ХІХст., створювала широке поле для різноманітних зловживань. Велике скупчення робітників, котрі там і проживали – практично безвиїзно, робило їх безправними у руках пройдисвітів. Одним із прикладів визискування можна навести примусовий розрахунок за працю не реальними грошовими знаками, а їх замінниками. Письменник Стефан Ковалів (1848-1920рр.), який 40 років прожив у Бориславі, описує відомі йому випадки. У оповіданні «Ройтів шиб» (1890р.) наводить факт оплати підприємцем Мардохеєм Ройтом важкої ручної праці на копанні земного воску(озокериту) металевими «бляшками» з нанесеними цифрами 10 та 20, що означали номінал 10 і 20 крейцарів. За ці «гроші» робітники могли купити хліб та маслянку у його ж харчевні. У оповіданні «Дезертир», написаному у 1891р., згадує про те, як касири деякого Нути Дуя виплачували робітникам частину заробітної платні олов’яними грошима, за які ті могли купити їжу у дружин цих же касирів, а також різноманітний крам у магазині їхнього господаря.До слова, у тодішній побутовій мові «оловом» називали свинець, а саме олово – «циною», тому згадані «олов’яні гроші» насправді були свинцевими. Про те, що подібні випадки були досить поширеними на бориславських промислах, свідчить також Іван Франко у статті «Промислові робітники в Східній Галичині їх плата в 1870р.». Сверлильна фірма «Мочари – Ліберман», власником якої був Йосип Ліберман, випустила власні мідні монети номіналом 5 і 10 крейцарів. Ці монети були виготовлені більш фахово, на них крім номіналу було нанесено назву місцевості, де вони мали обіг – «Борислав» (про ці замінники монет розповідається в газеті «Нафтовик Борислава» № 62 від 12.08.1992р.). При будівництві Дрогобицького будинку культури у 1954р. було знайдено ціле відро почорнілих від часу бориславських «бляшок». Деякі з них я мав можливість оглянути. На найбільшій «бляшці», діаметром 3.6 см та вагою 19.4 гр ,на одній стороні було зображення місцевого селянина – бойка, в капелюсі, а на звороті цифру “3”, щоправда у виверненому вигляді. Напис на ній є, але зовсім не читається, нерозбірливо пробиваються латинські літери. Середня “монета”, діаметром 3 см та вагою 18 гр. має на одній стороні цифру “2”, а інша сторона – гладка. Найменша з них, діаметром 2.6 см та вагою 11.8 гр. з двостороннім зображенням – на одній цифра “2”,на другій стилізоване зображення дерева. Матеріалом для їх виготовлення послужив свинець ».