Львівська кераміко-скульптурна фабрика (ЛКСФ) — підприємство керамічної промисловості, що спеціалізувалося на випуску керамічних виробів переважно сувенірного характеру.
Заснована у 1946 році Львівською організацією Спілкою радянських художників України. Фабрику відкрили на місці невеликої керамічної артілі, де були старі піщані кар’єри та лінія вантажного трамваю, що функціонувала до 1960-х років. Того ж року на базі Львівської художньо-промислової школи відкрили Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва. Одним з ініціаторів його створення був митець Іван Севера. У новоствореному інституті Севера очолює кафедру скульптури та наполягає на використанні потужностей фабрики як виробничої бази. 1947 року, Іван Севера призначений головою Художньої ради Львівської кераміко-скульптурної фабрики, а інститут починає готувати спеціалістів вищої кваліфікації кераміки та монументально-декоративної скульптури. Кафедра скульптури і кераміки інституту розділяється на дві спеціалізовані кафедри.
В кінці 1940-х років — почавши з бетонної скульптури, на фабриці працюють скульптори Яків Чайка, Євген Дзиндра, Лаврентій Гром, Володимир Сколоздра, Іван Якунін.
У 1960-х роках тиражована керамічна продукція значно розширює свій асортимент. Поряд з класичними декоративними вазами, кашпо та комплектами посуду, з’являються характерного локального забарвлення ужитково-декоративний посуд (маслянки, солонки, кружки, фляги, штофи, лембики, куманці, плесканки, глечики для напоїв, кавові набори, кухлі, традиційні посудини), свічники. Хітом фабрики стають великі вази на долівку. Завдяки активній творчій праці вимальовується перше покоління львівських керамістів — Борис Горбалюк, Марія та Анатолій Курочки, Ярослав Захарчишин, Василь Кондратюк, Ярослав Шеремета. Більшість художників виконує на фабриці лише інтер’єри і панно, збільшується кількість замовлень.
У 1965 році розроблено генеральний план розвитку курортного Трускавця, що передбачав небувалий до того розмах будівництва, збудували та запустили в експлуатацію 15 нових санаторіїв. Комплексне оформлення санаторію «Південний», виконане на Львівській кераміко-скульптурній фабриці. Архітектор Юрій Лошаков спільно з художниками фабрики розробив план оформлення відпочинкового закладу. Тут були застосовані знаки зодіаку з шамоту Ярослава Захарчишина, стилізована гуцульська піч з фігурками тварин Андрія Бокотея та Василя Кондратюка, люстра та світильники з гутного скла Мечислава Павловського, скульптура з кованої міді «Дівчина з ланню» Якова Чайки.
У розширенні творчого діапазону фабрики свою роль відіграла розробка новаторського методу виготовлення вітражів в техніці литого скла. Саме в такій техніці виготовлено сюжетно-тематичні вітражі для санаторію «Трускавець» (художниця Софія Караффа-Корбут, майстер — Марян Тарнавський). Одні з перших робіт фабрики в напрямі оформлення інтер’єру — керамічне панно «Данило Галицький», Андрія Бокотея, Любомира Медвідя для ресторану «Під Левом». Декоративне панно «Кераміка» (автор Михайло Гладкий) — одне з перших в техніці керамічної мозаїки — фасад Львівської кераміко-скульптурної фабрики.
21 липня 2020 року в просторі Центру архітектури, дизайну та урбаністики “Порохова вежа” у Львові, куратором арт-центру «Я Галерея» Павлом Гудімовим та його командою був сформований та відкритий для огляду виставковий проєкт «Лабіринти ЛКСФ», що розповідає про більш як 50-тилітню історію фабрики, стилістичних, ідеологічних та технологічних змін її продукції та видатних творчих особистостей, що там працювали і творили. Частиною проєкту є створення документального фільму про фабрику та укладання електронного каталогу виробів ЛКСФ (з подальшим регулярним його поповненням новими знахідками). Планується й ілюстроване видання, яке б зберігалося і передавалося прийдешнім поколінням. Проєкт є переможцем львівського міського конкурсу «Фокус на культуру». Експозиція доповнюватиметься і змінюватиметься один раз на місяць, що буде наближувати глядача до динаміки фабричних процесів.
Нині частково приміщення фабрики закинуті, частково в них досі розташовуються керамічні майстерні від спілки художників, деякі приміщення орендують інші організації.
